Урок 28

Тема уроку: Громада.

І. Опрацюйте матеріал. Законспектуйте виділенний текст.

1. Поняття «громада». Яку роль відіграє громада в житті людини, суспільства і держави?

Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про громаду і її роль в житті суспільства.

Пригадаймо повість Івана Франка «Захар Беркут». Мешканці невеликого карпатського села Тухля відбили навалу військ монгольського хана Батия. У скрутну хвилину вся громада об’єдналася і за кращими традиціями голівудських кінофільмів перемогла ворога. Мужні і непереможні тухольці - не історичні персонажі, а власне літературні герої Івана Франка, якому важливо було ствердити сучасникам наприкінці ХІХ століття важливість громади і єдності земляків. Словами старійшини тухольської громади Захара Беркута він декламує: «Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

Через описування того ж таки старійшини громади автор наголошував свої цінності: «Захар Беркут переконався, що для його братів-селян нема іншого рятунку й іншої надії, як тільки добре уладження і розумне ведення та розвивання громадських порядків, громадської спільності та дружності».

Через домінування соціалістичних поглядів на тому етапі життя Івана Франка ми можемо побачити романтизований та ідилічний образ тухольської громади: «Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і вживанню, в радощах і в горю. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсіди, бачно берегла своє добро. Бідних не було в громаді; земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсіди отвором для потребуючих. Князі і їх бояри зависливим оком гляділи на те життя, в якім для них не було місця, в якім їх не потребували». 

А тепер пропоную проаналізувати: яке значення має термін «громада» в сучасному світі?

1.     Громада - група людей, об’єднаних спільністю становища та інтересів, що ставить перед собою певні спільні завдання. Наприклад, релігійна громада, селянська громада, організація. Власне Іван Франко писав про Тухольську сільську громаду.

2.     Громада (лат. politia - община) - форма соціальної (колективної) організації людей, місцева спільнота, місцева організація та частина суспільства, характерна майже для всіх народів. Іноді — гурт дружніх людей. 

3.      Громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів декількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр. (За Законом України «Про місцеве самоврядування»). До кінця 2020 року в Україні завершиться процес становлення об’єднаних територіальних громад (ОТГ) - добровільного об'єднання мешканців декількох розрізнених сіл, селищ чи міст в одну адміністративну одиницю. Власне ОТГ наразі є найменшою ланкою адміністративно-територіального устрою, на їх основі в Україні в 2020 році відбувся процес створення розширених (найчастіше об’єднаних) районів.

4.     Громада — це форма об’єднання людей, які протягом життя мають змогу спілкуватися, контактувати між собою. 

Для громади характерні:

 спільна територія проживання її членів,

 повне чи часткове самоврядування, 

спільне вирішення соціально-побутових проблем, 

взаємодопомога; 

дотримання звичаїв і традицій, 

морально-виховний вплив на членів громади. 

Територіальна громада на основі українського законодавства про органи місцевого самоврядування обирає голову, депутатів, які надалі представляють інтереси її мешканців та забезпечують від їхнього імені вирішення всіх питань місцевого значення: забезпечення соціальних, екологічних, економічних, правових норм для комфортного проживання людей на території громади. Це становить основу місцевого самоврядування.

Що роблять територіальні громади. Вони безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування:

 управляють майном, що є в комунальній, тобто спільній власності;

 затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку місцевості, начеленого пункту чи їх сукупності й контролюють їх виконання; 

затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; 

встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону

вирішують інші питання місцевого значення. 

Яка ж роль територіальної громади в житті громадянина? Визначальна. Адже ми живемо у певній місцевості, є частиною тієї чи іншої територіальної громади. Задоволення більшості наших економічних та соціокультурних потреб знаходиться у юрисдикції органів місцевого самоврядування. Як приклад – комунальні послуги, благоустрій вулиці, де ми живемо, наявність дитячих садків і шкіл і якість навчання там, місця дозвілля на території громади, сприятлива інвестиційна ситуація яка дозволяє знайти роботу на території громади.

Громада є однією з центральних ланок самоорганізації суспільства. Активна місцева громада здатна вирішувати чимало локальних проблем, не звертаючись за допомогою до центральних органів влади. Органи місцевого самоврядування, які очолюють офіційно громаду, зазвичай є першими хто представляє державу, з якими спілкуються громадяни, щоб отримати ту чи іншу послугу. Наприклад, при місцевих радах діють ЦНАПи (Центри надання адміністративних послуг - державні установи, де ви можете отримати ту чи іншу довідку чи документ.

Водночас органи місцевого самоврядування вони реалізовують в межах чинного законодавства елементи загальнодержавної політики у свої громадах.

Будь-яка громада складається з людей. Люди впливають на життя громади (участю в місцевих виборах, своєю громадською активністю чи пасивністю в межах громади), а також відчувають на собі її вплив. Ідеальним для гармонійного розвитку тут є вміння поєднувати власні і громадські інтереси і відчуття громадянської позиції. Елементи соціалізації громадянина чи громадянки - засвоєння й активного відтворення соціально-культурного досвіду (знань, цінностей, норм, традицій) - формуються перш за все у громаді. Шлях до свідомої громадянської позиції починається зазвичай з активності чи діяльності  на рівні територіальної громади. Наприклад - спільне прибирання території, різноманітні екологічні чи культурні акції, допомога тим людям чи навіть соціальним групам, які потребують підтримки, організація майданчиків  - тобто можливостей- для спільного обговорення актуальних проблем і викликів, дописи у місцеві ЗМІ тощо. 

Звертаю Вашу увагу, що через систему освіти велика чи мала громада має вплив на громадянина, створюючи набір правил і цінностей.

Давайте ще раз пригадаємо повість Івана Франка: «Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба, і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кождій громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські». 

Як бачимо, найважливішим об’єднуючим чинником громади стає добровільно взята на себе відповідальність кожного і кожної з її членів за її долю. Звісно ж, єдність та ефективність діяльності громади залежить від її головної складової — людини. Стаючи частиною громади, людина відчуває зворотний зв’язок з нею, а громада стає дієвою силою, що впливає на життя людини, суспільства і держави.

Підсумовуючи, знову повторю,  що громада має вагому роль в житті людини, суспільства і держави. Для людини – це середовище, яке забезпечує її побут а також реалізацію громадянських активностей. Для суспільства – це одна з помітних ланок самоорганізації людей, а держава через органи місцевого самоврядування, що стоять на чолі громад, може реалізовувати різні напрямки державної політики.

2.Як громада реалізує та захищає свої права і законні інтереси?

Ми усі разом є громадянами єдиної країни, але кожен чи кожна з  нас  проживає чи навчається на території певної громади. Нашу вулицю, мікрорайон, місто чи село оточує чимало різноманітних проблем, які ще довго будуть залишатися невирішеними, якщо не буде конкретної ініціативи та відповідальності ваших  друзів, батьків, сусідів, вас  особисто, усіх членів місцевої громади. Думки громадян є важливими, але не завжди беруться до уваги. 

З одного боку це є і нашою провиною,  Для частини громадян уся громадська діяльність зводиться часто лише до голосування на виборах.  Але, даючи обіцянки на виборах, влада часто забуває про них.  А по завершенню виборів не всі знають, як впливати на неправомірні дії влади чи її бездіяльність. 

Досить часто буває так, що влада не бажає звертати увагу на реальні проблеми громади, нічого не робить задля їхнього вирішення. Ще гірше, коли влада приймає незаконні рішення, обмежує права представників громади. Такі дії часто призводять до суспільного розчарування. 

З іншого боку, вирішення питань місцевого життя не повинно перетворюватися на лише протистояння влади і громадянина. Якщо ж ви плануєте взаємодіяти з органами влади, то, перш за все, потрібно звернути увагу на нормативно-правові акти, які регулюють їхню діяльність.

В Україні існує низка законів, які містять в собі механізми реального громадянського впливу у вирішенні проблем різного рівня. Тому громадяни мають бути добре обізнаними у чинних законах, які регулюють діяльність органів влади, визначають повноваження державних органів, можливості громадських об’єднань, права і законні інтереси окремих громадян. 

Найбільш важливими з них є:

Конституція України; 

Закони України  про:

 «Про місцеві державні адміністрації»; 

 «Про місцеве самоврядування в Україні»; 

 «Про інформацію»; 

 «Про звернення громадян»; 

 «Про об’єднання громадян»;  та низка інших.

У попередніх темах ви вже ознайомилися з деякими формами соціальної активності громадян: демонстраціями, мітингами, пікетами, маршами та походами. Ці публічні мирні зібрання дозволяють громадянам оголосити свої вимоги до влади, заборонити або дозволити, підтримати або засудити певні дії, рішення, явища.

Існує також чимало інших передбачених законодавством форм і методів впливу громадськості на прийняття рішень органами влади.  

Давайте детальніше поговоримо про найбільш ефективні з них:

Наприклад, ми як члени тої чи іншої громади маємо право: 

Переглядати проекти рішень та ухвалені рішення місцевої ради

Як правило проекти рішень тої чи іншої територіальної громади оприлюднюються на офіційному Web-сайті у спеціальному розділі.  Члени громади мають можливість подавати пропозиції до проектів рішень та вимагати їхнього розгляду. Подані пропозиції можуть бути розглянуті на засіданні постійної депутатської комісії або на пленарному засіданні місцевої ради.

Ми також можемо здійснювати моніторинг вже ухвалених рішень  місцевої ради та робити їх аналіз. Ухвалені рішення оприлюднюються на офіційному Web-сайті місцевої ради у спеціальному розділі Пам’ятайте! Набирають чинності виключно оприлюднені рішення!

   Інколи те, що діється за стінами того чи іншого органу місцевого самоврядування є для нас закритою  чи маловідомою інформацією. А ви і не підозрювали, що  маєте право на відвідування пленарних засідань місцевої ради, а також засідань депутатських комісій.  

Як це можна зробити, запитаєте ви? Разом зі своїм викладачем, батьками  чи іншими дорослими ви можете приходити на пленарні засідання, засідання постійних депутатських комісій та більше того, -  брати активну участь в обговоренні проектів рішень, подавати пропозиції щодо їхнього покращення.  Вам навіть не можуть заборонити робити фото та відеозйомку обговорення питань порядку денного і голосування депутатів місцевої ради. 

Якщо вам у той чи інший спосіб не вдалося завітати до органу місцевого самоврядування, то це не страшно. Відповідно до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Депутати та голови місцевих рад повинні проводити звітування про свою діяльність перед громадянами на відкритих зустрічах, зборах, засіданнях.

Зі свого боку, громадяни мають право дати депутату доручення про необхідність вирішення певних проблем. Депутат чи депутатка приймає письмові доручення про вирішення проблем населеного пункту на зборах під час проведення звітування чи на зустрічах з виборцями.  

Але пам’ятайте, питання, які ви порушуєте у дорученні, повинні не суперечити законодавству і належати до компетенції місцевої ради а також бути реалістичними у своєму вирішенні.

Чи можемо ми самі на певний час стати депутатами місцевої ради  але без «без значка» та посвідчення? 

Так можемо. Інструмент місцевих ініціатив надає нам можливість готувати та подавати на розгляд ради будь-які проекти рішень. Цей спосіб дозволяє громаді ініціювати і зобов’язати місцеву владу розглянути та  вирішити якусь проблему громади, на яку влада до цього часу не звертала уваги чи не бажала цього робити. 

Дуже дієвою формою впливу на органи місцевого самоврядування є індивідуальні чи колективні звернення  у формі заяв, скарг чи пропозицій. Отримати необхідну інформацію для вирішення питання ви можете й на особистому прийомі громадян. 

Ви вже мабуть чули щось про електронні петиції. Кожен  повнолітній громадянин чи громадянка можуть створити електронну петицію та розпочати процес збору підписів. Для цього достатньо у відповідному розділі на Web-сайті органу влади описати суть звернення  тобто проблему, яку потрібно розглянути, зазначити свої дані  та адресу електронної пошти. 

Пам’ятайте! Електронна петиція, яка набрала встановлену кількість підписів, підлягає обов’язковому розгляду органом влади, зокрема виноситься на розгляд сесії місцевої ради у першочерговому порядку.

Існує ще чимала кількість цікавих та ефективних форм впливу громади на владу, такі як громадські слухання, місцевий референдум та ін. 

Але дуже важливо, щоб усі осягнуті вами знання про форми впливу на органи  місцевого самоврядування, на роботу  інших державних інституцій стали не лише частиною  вашої загальної ерудиції, але й запорукою подальших  ефективних практичних дій. 

Лише виважені та  відповідальні дії  кожного з нас на рівні свого  під’їзду, вулиці, населеного пункту  чи країни стануть запорукою загального добробуту у нашій країні.

До побачення!

ІІ. Домашнє завдання.

1.Зробіть конспект.

2.Напишіть есе на тему: «Компетенція міського голови».

Відповіді надсилайте на електрону пошту викладача: Дячишина Олена Олексіївна dacisinaolena@gmail.com або на вайбер: 80680107943

 

 

Урок 27

Тема: Громадянське суспільство.

І. Опрацюйте матеріал уроку.

Вітаю! Сьогодні ми поговоримо про громадянське суспільство, його феномен і необхідність у сучасному світі. Також подумаємо про роль правової держави у функціонуванні громадянського суспільства. 

Якою є роль окремо взятої особи з активною чи пасивною громадянською позицією у становленні й функціонуванні громадянського суспільства та правової держави? Під час нашої розмови ми будемо шукати користь, яку дає громадянське суспільство у правовій державі.

Почнемо здалеку. Нам в нагоді стануть Ваші знання з історії та економіки. Ймовірно, Ви чули що економічно значно більш розвиненим і відповідно більш заможним є Північ Італії, а не її Південь. Аналізуючи результати місцевих, тобто італійських, реформ в 1960-х роках американський політогог і професор Гарвардського університету Роберт Патнем звернув увагу на те, що мешканці північних регіонів країни більш громадянсько активні. Вони частіше ходять на вибори, тобто вища явка виборців, беруть участь у різних асоціаціях чи організаціях і більше цікавляться місцевими справами і самоврядуванням. Свої міркування щодо цього науковець Патнем виклав, зокрема, в книзі «Творення демократії. Традиції громадської активності в сучасній Італії».

Від чого ж залежить рівень громадянської активності? Дослідник Патнем називає це «соціальним капіталом». Вживаючи цей термін, він говорить про рівень довіри громадян одне до одного та до суспільних інституцій, їхню готовість співпрацювати, виконувати зобов'язання, бути відповідальними.

Чому ж на півночі Італії ситуація з активністю громадян склалась значно краща ніж на півдні? Відповідь Ви знайдете у підручниках з історії, адже це було наслідком кількох століть розвитку місцевого суспільства. На півночі Італії, як і в цілій Західній Європі, цьому сприяло розмежування церковної влади і світської. Це створювало простір для певних групових та індивідуальних свобод, для міського самоврядування, цехової й університетської автономії, контрактних відносин між володарями та підданими.

І, як наслідок, призвело до формування конституційного устрою. Власне мова йде про досвід незалежності і самоврядності в середні віки. Нащадки італійців, на територіях, де були зазначені явища, активніше долучаються до політичного та соціального життя.

Історичні факти потрібні нам, аби краще зрозуміти феномен  громадянського суспільства. Давайте проговоримо визначення: 

Громадянське суспільство — це спільнота, яка складається з вільних, незалежних, рівноправних громадян. В такому суспільстві люди взаємодіють, спілкуються і добровільно самоорганізовуються на основі спільних (незалежних від держави) інтересів. Його існування сприяє усталеному демократичному розвитку суспільства.

Яким є громадянин, що творить і бере участь у розбудові громадянського суспільства? Це людина, яка усвідомлює свою самостійність та індивідуальність. Вона розуміє, що має невідчужувані права і свободи і як наслідок несе відповідальність перед суспільством за свої дії. Тут варто згадати третю статтю Конституції України.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 

Для чого ми згадали саме цю статтю? Активні члени громадянського суспільства повторимось усвідомлюють, що мають невідчужувані права і свободи.

Говорячи про феномен громадянське суспільство – ми зазвичай говоримо про спільноти людей. Інколи складові частини громадянського суспільства ще називають його інститутами, тобто тими елементами без яких це явище складно уявити. До них належать: 

громадські організації; 

професійні та творчі спілки;

організації роботодавців; 

благодійні і деякі релігійні організації; 

органи самоорганізації населення;

недержавні засоби масової інформації; 

інші некомерційні товариства й установи. 

У демократичних державах інститути громадянського суспільства часто долучені до участі в управлінні державними справами, зокрема — у формуванні та реалізації державної правової політики.

Яка ж користь від громадянського суспільства?

·         Воно сприяє об’єднанню людей з метою захисту своїх законних інтересів і досягнення своїх цілей. 

·         Воно виступає гарантом непорушності наших особистих прав. 

·         Воно захищає інтереси різних груп людей.

·         Воно служить опорою в можливому протистоянні громадян з державою; і тут варто згадати про події Революції Гідності 2013-2014 років, коли саме громадянське суспільство стало основою опору авторитарному режиму в Україні. 

·         Воно обмежує державну владу та здійснює контроль за нею на всіх рівнях; 

·         Воно бере на себе частину проблем, які важко або не під силу розв’язувати державі. Мабуть, найяскравішим проявом впливовості громадянського суспільства є волонтерський рух з допомоги військовим та тимчасово переміщеним особам, який розпочався в Україні з початком російсько-української війни. В драматичному 2014 році саме активні громадяни надали підтримку державі у боротьбі з агресором.

Пропоную звернути увагу на такі ознаки громадянського суспільства:

1.     Визнання людини, її прав і свобод найвищою суспільною цінністю.  

2.     Високий рівень правосвідомості та відповідальності громадян і повага до законних прав інших людей. 

3.     Захист приватної власності і широкі можливості для ведення власної справи

4.     Існування різноманітних добровільних громадських організацій і рухів, самоорганізація.

5.     Взаємодія громадських об’єднань для задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини, що відбувається без прямого втручання держави.

6.     Багатоманітність (плюралізм) у всіх сферах суспільного життя (економічній, політичній, культурній). 

7.     Незалежні медіа, які обслуговують громадські потреби та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку. У сучасному світі це може бути як радіо чи телебачення, так і діяльність блогерів – які маю велику аудиторію своїх прихильників. 

Яку роль виконує правова держава у громадянському суспільстві? Громадянське суспільство може гармонійно функціонувати без впливу держави, але його не можна представити як щось таке, що існує та функціонує незалежно від держави. 

Звернемось знову до ст. 3  Конституції України.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Давайте спробуємо розглянути громадянське суспільство як реалізацію прав і свобод людини. Тоді формування та розвиток громадянського суспільства неминуче призводить до трансформування держави у правову державу. І звичайно держава через систему освіти, засоби масової інформації та інші чинники може пливати на світосприйняття та свідомість громадян, їхню активність та правосвідомість.

Сучасна правова держава може бути розбудованою лише там, де наявні інститути громадянського суспільства. Отже, це держава, в якій юридичними засобами справді забезпечено максимальне здійснення, охорона та захист основних прав і свобод людини. 

Основними ознаками правової держави є: 

суверенітет народу, який є джерелом влади; - важко уявити правову державу на окупованих територіях. 

верховенство права; 

рівність усіх громадян перед законом;

однакова і взаємна відповідальність держави та особи перед законом;

визнання прав людини вищою соціальною цінністю;

поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову;  

високі правова культура та правова свідомість громадян; 

наявність ефективної правоохоронної системи

Відомою і популярною є теза, що у  правовій державі є можливість для особи робити все, що безпосередньо не заборонено законом, а державним органам - тільки те, що безпосередньо дозволено законом.

І на фінал поставимо собі запитання – в чому ж важливість розвинутого громадянського суспільства у правовій державі? Відповідь - звісно ж у захисті прав і свобод громадян, а також в реалізації інтересів кожної людини. Ми починали нашу розмову з прикладу більшої громадської активності на Півночі Італії, що є основою економічного достатку цього регіону країни. При сталому суспільному розвитку розвинуте громадянське суспільство і правова держава сприяють заможнішому життю в державі.

ІІ. Домашнє завдання:

1.     Зробіть конспект уроку.

2.     Томас Пейн, американський просвітник і філософ межі XVIII–XIX ст., писав: «Чим досконаліше громадянське суспільство, тим менше воно потребує регулювання з боку держави». Як ви розумієте ці слова Томаса Пейна.

Відповіді надсилайте на електрону пошту викладача: Дячишина Олена Олексіївна dacisinaolena@gmail.com або на вайбер: 80680107943

 

 

Урок 26

Розділ 4. Демократичне суспільство та його цінності.

Тема: Демократична держава

Вітаю вас, друзі!

І. Опрацюйте матеріал. Законспектуйте основне.

Слово «демократія» походить від грецьких слів «демос», що означає «народ», і «кратос» – «влада».

Отже, під демократією ми розуміємо спосіб правління, який залежить від волі народу. Основою демократії є свобода та рівність усіх громадян, які колективно мають можливість через вибори здійснювати урядування. Демократія-це передусім рівність перед законами: немає жодних привілеїв чи особливих прав, звуження чи позбавлення прав для тих хто представляє ті чи інші спільноти.

Авраам Лінкольн характеризує демократію як «владу народу, створену народом та для народу».

    Отже, «Демократія» - це організація та функціонування державної влади на засадах визнання народу джерелом державної влади, що передбачає забезпечення прав громадян і участь народу в управлінні державою».

Розрізняють «безпосередню» (пряму) і «представницьку» демократії.

Безпосередня демократія – пряме волевиявлення народу, що здійснюється шляхом референдумів, виборів, обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади; загальних зборів громадян; мітингів, звітів депутатів і виконавчих органів перед населенням, подання петицій тощо.

Представницька демократія – вираження волі громадян через обраних ними представників до органів державної влади: народних депутатів, президента, депутатів органів місцевого самоврядування.

Найважливішою засадою демократії є проведення загальних рівних і вільних виборів. Вибори є демократичними лише за наявності альтернативи вибору.

Неодмінною умовою демократичного виборчого процесу є свобода висловлення своєї думки, багатоманітність пропозицій і право на участь у виборах для різних меншин та політичної опозиції.

Термін «демократія» використовують не лише для характеристики форми державного устрою, а й для визначення устрою будь-якої організації, у якій забезпечується рівноправна участь її членів в управлінні та ухваленні рішень. У наш час демократія як така є важливою й загальновизнаною цінністю. Проте вона набуває справжньої сили, тільки якщо люди знають, за що вони цінують демократію, чого хочуть досягти та що захищатимуть. Саме основні ознаки демократії роблять її тією цінністю, яку варто обстоювати й захищати.

Якими є основні ознаки демократії.

 

·         наявність, гарантованість і забезпечення прав і свобод(особистих,політичних, економічних, соціальних, культурних), які закріплюються як в конституції так і в інших нормативно-правових актах. В демократичному суспільстві права людини не лише прописуються на папері, а й гарантуються і забезпечуються державою і громадяни активно користуються своїми правами, які надають доступ до широких можливостей, до забезпечення реалізації своїх можливостей та потреб кожному!!!

·         поділ влади на три гілки. У кожній сучасній демократичній державі державну владу поділено на три самостійні незалежні гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Кожна із цих гілок представлена уповноваженими органами, які є незалежними один від одного. Повноваження, якими їх наділено, дають змогу стримувати один одного та здійснювати взаємний контроль. Мета такого поділу органів державної влади – збалансувати управління державою та унеможливити узурпацію влади певними органами чи посадовими особами.

Законодавча влада – одна з гілок державної влади, якій народом делеговано виключне право ухвалювати закони, а також контролювати роботу уряду, інших посадових осіб. Орган, що здійснює законотворчість, є органом законодавчої влади. Парламент – єдиний орган у державі, який  наділено правом ухвалювати та скасовувати закони, а також вносити до них зміни.

Виконавча влада – одна з гілок державної влади, якій делеговано сукупність повноважень з управління державними справами (контрольні, адміністративні, виконавчі, розпорядчі тощо) і на яку покладається функція виконання законів, які ухвалює законодавча влада.

Вищими органами у системі виконавчої влади є глава держави або уряд.

Судова влада – одна з гілок влади, яка здійснює правосуддя, тобто розглядає та вирішує справи про правопорушення (злочини) і спори між особами.

Органи, на яких покладено цю функцію, називають органами судової влади. Правосуддя здійснюють суди.

Суд – це державний орган, до компетенції якого належить відправлення правосуддя через розгляд адміністративних, кримінальних і цивільних справ та прийняття у цих справах законних рішень. Суд є незалежним органом влади. Він підпорядковується тільки закону. Рішення, прийняті судом, є обов’язковими.

·         наявність у державі представницьких органів державної влади та місцевого управління (самоврядування) різних рівнів, що формуються шляхом обрання. Саме через органи самоврядування жителі громад визначають та вирішують нагальні проблеми та питання (прибирання чи озеленення території біля будинку, ремонт та будівництво доріг чи прибудинкових територій, робота громадського транспорту, забезпечення місць  для дітей в дитячих садочках та школах, розвиток інфраструктури, забезпечення функціонування лікарень, поліклінік, тощо…).

·         рівність всіх людей перед законом, - рівний статус усіх громадян, всі громадяни однаково захищаються законом;

·         вибори, референдум надають можливість кожному впливати на прийняті рішення, виражати своє ставлення, обирати та бути обраним до органів влади чи самоврядування.

·         виборність органів влади. Виборні органи формуються шляхом волевиявлення більшості з визначеними повноваженнями та терміном, який, як правило, становить 4-5 років й може бути обмежений 2 термінами (президент держави);

·         підзвітність і підконтрольність органів влади, яких обирають виборці. Органи влади обов’язково періодично звітують про свою роботу, інформують суспільство про свою діяльність, яка є прозорою, а законодавством передбачено шляхи дострокового припинення діяльності таких органів чи депутатів в разі порушення законів, невиконання поставлених завдань, обіцянок, тощо.

·         політичний плюралізм (багатопартійність). Громадяни чи групи можуть створювати або об’єднуватись у партії або групи, неурядові організації тощо, аби просувати свої інтереси чи політичні завдання;

·         ідеологічний плюралізм (відсутність панівної ідеології, визнання права на існування різних ідеологій);

·         взаємна відповідальність громадянина й держави (взаємні права та обов'язки). Органи держави, посадовці діють виключно в межах своїх повноважень за законами, відповідно до законів та на основі законів. Кожній особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом, не порушуючи права інших й дотримуватися та виконувати покладені державою на неї обов’язки (не порушувати законів, сплачувати податки, не завдавати шкоди природі, тощо).

·         наявність справедливого незалежного суду, завданням якого є стояти на сторожі закону: «розсуджувати» спори та конфлікти, захищати порушені права, притягувати до відповідальності винних осіб.

Демократія має прямий стосунок до добробуту і до кращого життя! Як показує історичний досвід та розвиток людської цивілізації, абсолютна більшість заможних держав сьогодні – це демократії, і, навпаки, більшість недемократичних країн – це бідні держави.

Демократичні держави залежать від своїх громадян, які допомагають розкрити, розвинуті сильні сторони демократії і стримують її слабкості. Демократія – вимоглива система, що залежить від ступеня участі та підтримки громадян – інформованих, небайдужих,активних та відповідальних. 

Ми з вами з’ясували що народовладдя реалізується через інститути безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії і є проявом політичної активності громадян.

Щоб не стати об’єктом маніпуляції, громадянам важливо свідомо ставитися до своєї участі у політичному житті держави.

Народовладдя стає реально можливим завдяки існуванню таких інститутів демократії:

Щоб ці інститути належно діяли, у конституціях та законах в демократичних державах передбачено систему демократичних процедур:

Демократія сьогодні – не просто влада народу, а механізм здійснення державної влади, який забезпечує виконання волі більшості громадян з урахуванням інтересів меншості.

У сучасних демократіях владу від імені народу здійснюють обрані ним представники. Органи представницької влади формуються через процедуру виборів.

Вибори дають можливість громадянам висловити своє ставлення до політиків (підтримати чи не підтримати того чи того кандидата/партію), брати участь у формуванні складу виборних органів, впливати на політику (підтримувати чи не підтримувати через обраних депутатів напрями внутрішньої чи зовнішньої політики) тощо.

Вибори представників до органів центральної влади та місцевого самоврядування (депутатів) – це делегування їм права представляти наші з вами інтереси та забезпечувати рівні права та можливості для усіх в суспільстві.

Усі громадяни мають виборче право, тобто з 18 років можуть обирати (активне) чи бути обраними (пасивне) до представницьких органів влади. Громадяни держави, які мають право брати участь у виборах, є виборцями. Коло виборців, що має намір голосувати чи голосує за певну політичну партію на парламентських, президентських і місцевих виборах, називається електоратом (від латин. elector – виборець).

Порядок формування виборних органів держави й органів місцевого управління (самоврядування) на основі конституції та законів називається виборчою системою.

Розрізняють мажоритарну, пропорційну та змішану виборчі системи

Мажоритарна система (від фр. majоrіtе – більшість) – система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) отримують ті кандидати, які набрали більше голосів за інших.

Мажоритарна система застосовується у 83 країнах світу, серед яких — США, Франція, Великобританія, Канада, Україна та інші.

Мажоритарну систему застосовують у багатьох країнах світу як на рівні місцевого самоврядування, так і на загальнодержавному. У мажоритарній системі держава поділяється на виборчі округи переважно одномандатні (з усіх кандидатів обирають одну особу), проте інколи бувають і багатомандатні (зі списку обирають одночасно кілька жінок та чоловіків до депутатського корпусу). Один виборчий округ – 1 мандат. В кожному виборчому окрузі висуваються свої кандидати в депутати.

Ось, до прикладу, у нас є уявна держава, парламент якої складається із 21 депутата. Вона поділена на 21 одномандатний виборчий округ. Від кожного округу буде обрано по одному депутату. В кожному окрузі висуваються інші кандидати в депутати.

 

 

В кожному виборчому окрузі укладаються бюлетені для голосування із прізвищами кандидатів. В день голосування кожен виборець в бюлетені робить лише одну позначку за того чи іншого кандидата.

Мажоритарні системи можуть бути:

а) відносної більшості – обраними вважають депутатів які отримали найбільшу кількість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а за умови рівності голосів проводять повторні вибори або жеребкування;

б) абсолютної більшості – обраними вважають депутатів, за яких проголосувала більш ніж половина виборців, що прийшли на вибори, тобто 50 % + 1 голос.

Якщо жоден із кандидатів не набрали необхідної кількості голосів, проводять повторні вибори, в яких беруть участь двоє кандидатів, що набрали найбільшу кількість голосів.Як правило, за такою системою обираються президенти більшості держав світу і Президент України.

Пропорційна система (від латин. proportіo – сумірність) – система визначення результатів виборів, за якої депутатські мандати розподіляють між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто що більший відсоток голосів отримала партія на виборах, то більший відсоток депутатів вона матиме в парламенті.

Вперше пропорційна система була застосована у 1889 році в Бельгії. На сьогодні 57 країн використовують цю систему, серед яких — ФРН, Італія, Австрія, Бельгія, Швейцарія, Україна).

Ось у нас є уявна держава вибори в якій відбуваються за пропорційною системою. За такою системою в державі утворюється один багатомандатний округ, на якому обирають 21 депутата. 

 

Виборчі бюлетені для голосування є однаковими на всій території держави. В бюлетені вказуються назви політичних партій та прізвища перших 5 лідерів партії. Кожна політична партія складає список з кандидатів в депутати чисельністю не більше загальної кількості мандатів в державі. В нашому випадку це 21. В день голосування кожен виборець в бюлетені робить лише одну позначку за ту чи іншу партію. Після підрахунку голосів по всій державі, місця у парламенті розподіляються пропорційно в залежності від отриманих відсотків голосів виборців. У нашій ситуації, наприклад, партія №1 набрала 30% голосів виборців і, відповідно, 6 кандидатів цієї партії стануть депутатами, а партія №2 набрала 55% голосів виборців і, відповідно, 12 кандидатів цієї партії стануть депутатами. Партія №3 набрала, відповідно 15% і 3 (троє)з кандидатів цієї партії стануть депутатами.

У окремих державах половину депутатів обирають за мажоритарною системою, а другу половину – за пропорційною.

Обрані народом представники до органів влади чи місцевого самоврядування (на посади) здійснюють управління державою, областю чи містом/селом/селищем, а тепер – у межах об’єднаної територіальної громади упродовж визначеного законом строку. Саме за результатами голосування виборців формується більшість, що на неї покладено управління державою, та меншість, яка переходить в опозицію і контролює діяльність більшості.

Громадяни беруть участь у виборах на основі виборчого права.

 

Проведення виборів із належним дотриманням демократичних принципів виборчого права дає підстави вважати, що такі вибори є справедливими.

Основні принципи виборчого права у більшості демократичних держав є подібними.

 

1) вибори є вільними. Людина сама вирішує, йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити.

2) вибори є загальними (загальне виборче право). Мають право брати участь у виборах всі громадяни, які відповідають вимогам виборчого права держави. До таких вимог у більшості країн світу належать: 

а) віковий ценз — встановлена законом вимога, за якою право участі у виборах отримується із досягненням певного віку (на сьогодні — 18 років, у Великобританії до 1969 р., у Франції до 1974 р. — 21 р.); 

б) ценз осілості — вимога, за якою виборче право надається лише тим громадянам, які проживають на тій чи іншій території протягом певного часу (в США — 1 місяць, у Франції — 6, в Канаді — 12 міс., у Норвегії — 10 років, в певних країнах цензом осілості є наявність постійного місця проживання); 

в) ценз громадянства — необхідність бути громадянином держави; 

г) ценз на стан здоров’я — участь у виборах можуть брати лише дієздатні особи.Нагадаємо, що цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.Тобто будь яка особа, якщоу зв’язку з психічними розладами або за іншими причинами не визнана судом недієздатною. Більше про це розповідає стаття 30 Цивільного кодексу України.

Для осіб, які хочуть скористатися пасивним виборчим правом, встановлюються жорсткіші обмеження.Вони є різні у різних країнах і зазвичай: а) збільшується віковий ценз (21-25 років у парламент, 35-50 р. на посаду президента); б) збільшується ценз осілості (5 і більше років для кандидатів у депутати парламенту, 10-15 років — для кандидатів на посаду президента); в) висуваються додаткові вимоги у вигляді заборони обіймати певні посади, буває навіть - обов’язку сповідувати певну релігію, тощо;

3) вибори є рівними (рівне виборче право). Одна особа-виборець має право одного голосу;

4) вибори є прямими.Прямі вибори — система, за якою виборці мають можливість прямо висловити своє ставлення до кандидата шляхом подачі голосів (Україна, Росія, Франція, Польща). 

5) вибори є таємними. Таємне голосування — порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень в ізольованому приміщенні й особисто вкидає його в урну (в США використовуються машини для голосування);

6) відбуваються шляхом вільного волевиявлення — право кожного і кожної із виборців віддати свій голос за кандидатів, що є привабливішими за політичними, економічними, освітніми чи іншими переконаннями (ніхто не має права примусити голосувати людину за тих з кандидатів, які їй не подобаються з тих чи інших міркувань).

Досить багато пересічних українок та українців вважають що вибори депутатів до Верховної Ради України, депутатів місцевих рад, Президента України «не така вже й відповідальна справа», як до прикладу купівля квартири чи автомобіля, прийняття важливих рішень по роботі чи в бізнесі…

Перш ніж ухвалити важливе особисто для нас рішення,ми ретельно готуємося, оглядаємо, запитуємо, перевіряємо інформацію. А от щодо вибору кандидата чи політичної партії, - часто навіть не читаємо, хто вони - ці політики, не читаємо їхніх програм. Робимо емоційний, а не усвідомлений вибір: добре що взагалі пішли, поставили галочку і по всьому.

Але є одне але: ці обрані нами партії чи політики потім ухвалюють закони та приймають рішення, за якими кожному з нас далі жити і працювати.

Тому важливо йти і голосувати. Принаймні для того щоб відчувати відповідальність за те, що робиться в державі. Щоб вчитися робити зважений вибір, а не інстинктивно реагувати на емоційні заклики.

Інше питання - за кого голосувати? Говорити «що нема за кого, усі погані, мій голос нічого не вирішує», - є хибним і невірним планом!!! Адже серед кандидатів є багато гідних і толкових людей!!!

Як зробити правильний вибір, як «прочитати» кандидата в депутати чи на іншу виборну посаду??? Ось декілька важливих і корисних порад:

 

Якщо ви будете обирати своїх кандидатів спираючись на наші поради, ви тоді знатимете «Чому я його/її обираю»!!!

Не будьте байдужими, приходьте на вибори і робіть свій вибір, - беріть активну участь в розбудові держави в якій ви живете!!!

На наступному занятті ми з вами продовжимо вивчати основи демократії і будемо досліджувати яку роль відіграють політичні партії та громадські організації у розвитку демократії.

 

ІІ. Домашнє завдання.

1.    Зробити обширний конспект.

2.    Вивчити:

·        поняття демократія, види, ознаки.

·       виборче право, електорат, виборчі системи( мажоритарна, пропорційна і змішана).