Урок 24

 

Урок 24

Тема:Урок узагальнення.(Яким чином толерантність та інклюзія торують шлях до суспільства рівних можливостей)

І.Опрацюйте матеріал. Виконайте завдання уроку.

Всім привіт!

Давайте наше заняття почнемо з перегляду невеликого мультфільму.

Перегляд мультфільму (1:46хв) 

https://www.youtube.com/watch?v=E-EW2DzswH8

 

Отже, що ми побачили: головний персонаж, який відрізнявся від всіх, хотів стати подібним до оточуючої більшості. Для цього перефарбувався у сірий колір, як всі. Але змінити свою суть не зміг. Вода змила фарбу, і він знов став зеленого кольору. Це його дуже засмутило. Але добра фея змінила його думку, спрямувавши чарівний дощ на тих персонажів, які начебто усі були сірі, і які глузували з нього. Вода змила набутий колір, і з’ясувалось, що більшість, яка нібито була однаковою, насправді, складалася з різних осіб, що мали свою індивідуальність.

Якщо сюжет цього мультика перенести у реальне життя, то можна побачити, що

1.       Ми, люди,  - всі різні

2.      Нам важливо навчитись сприймати людей такими якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;

3.      За будь-яких обставин ми маємо залишатись собою і зберігати власну гідність

4.       Варто не змінювати себе, щоб стати такими як всі Не варто змінювати себе, аби стати схожими на інших, бути «як всі»

5.      Ми маємо бути готовими до того, що всі люди різні, і це не робить їх автоматично ані кращими, ані гіршими від нас.

6.      Важливо цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими.

Це є ознаки ТОЛЕРАНТНОСТІ

Так що таке толерантність та якою є її ціннісна сутність? 

На сьогодні по-різному тлумачать поняття «толерантність». Одні розглядають її як терпиме ставлення до «інших», що мають певні відмінності, і ця частина людей сприймає і приймає світ у його багатоманітності і самобутності. Для декого толерантність – це просто «байдуже» ставлення до інших. Кожна людина самостійно приходить до власного розуміння толерантності. Але яким би не було сприйняття, це перш за все ознака рівня соціальної зрілості людини.

Декларація принципів толерантності ООН, яка була прийнята 16 листопада 1995 р., визначає Толерантність наступним чином:

Толерантність – це повага, сприйняття і розуміння різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людини. Це активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. 

Доречним буде відомий вислів Вольтера :

«Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я ладен віддати своє життя»

 «Спробуємо глибше зрозуміти, що таке толерантність, та як вона може проявлятися у життєвих ситуаціях, як вона відчувається чи не відчувається, як своє розуміння толерантності застосовувати на практиці». У цьому нам допоможе умовна гра «Зроби крок на зустріч», яка передбачає 10 соціальних ролей. 

З поданого переліку соціальних ролей виберіть будь-яку та занотуйте її на аркуші. Тепер спробуйте уявити себе в цій ролі.

1.      Учень 9-го класу, батьки якого на заробітках і його виховує бабуся

2.      Донька директорки школи

3.      Учень 8-го класу з вадами зору

4.      Учень 10-го класу, син успішного бізнесмена

5.      Голова учнівського парламенту, що має власну позицію та відстоює інтереси школи

6.      Учениця 9-го класу, яка має ще двох братів і сестричку

7.      Учениця 10-го класу, майстер спорту з плавання, призерка всеукраїнських змагань. 

8.      Учень 11 класу, якого виховує мати. без постійної роботи та заробітку.

9.      Старшокласниця-переселенка зі сходу, яка мешкає у родичів і пересувається в інвалідному візку

Учасником цієї гри буду і я. 

Правила гри. Вам пропонуються нижче характеристики різних соціальних ролей. Якщо вона вам підходить відповідно до обраної вами ролі, то ви ставите +, якщо ні, то - . Ви ніколи не відчували дискримінації через власне походження, через те, хто ви є.

·         Ви можете вільно висловлювати свою думку і впевнені що вас почують

·         З вами завжди радяться стосовно рішень, важливих для шкільної діяльності

·         Влітку ви відпочиваєте за кордоном

·         Ви завжди берете участь в екскурсіях і подорожах разом з класом.

·          Щодо вас ніколи не допускали грубого спілкування, приниження, нетактовної поведінки, крику…

·         Ви знаєте свої права і впевнено ними користуєтесь

·         Ви завжди берете участь у шкільних виступах, цікавих заходах, концертах тощо 

·         Вас ніколи не цькували і не ображали в школі. Ви не були об’єктом булінгу

·         Ви можете займатись великим тенісом або іншим видом спорту за бажанням

Зрозуміло, що у вас є знаки як «+», так і «-». Важливо з’ясувати: 

Які почуття визначали ваш емоційний стан 

·         Що ви відчували коли ставили +? 

Що ви відчували, коли ставили «-»?  Як ви можете пояснити ці почуття? 

Повернімось до моєї ролі. Я обрала роль Старшокласниця-переселенка зі сходу, яка мешкає у родичів і пересувається в інвалідному візку. 

Я поставила лише 4 плюси. І я спробую це пояснити.

·         ТАК. Я ніколи не відчувала дискримінації через власне походження, через те, ким я є.

·         ТАК. Я можу вільно висловлювати свою думку і впевнена що мене почують

·         НІ. Зі мною не радяться стосовно рішень, важливих для шкільної діяльності

·         НІ. Я не можу влітку відпочивати за кордоном

·         Ні. Я ніколи не беру участь в екскурсіях і подорожах разом з класом.

·         Так. Інколи щодо мене допускали приниження і нетактовну поведінку

·         ТАК. Я знаю свої права і впевнено ними користуюсь

·         ТАК. У разі потреби я можу у зручній для мене формі отримати інформацію про права людини. 

·         ТАК. Інколи ображали в школі. 

·         НІ. Я не можу займатись великим тенісом або іншим видом спорту за бажанням

Ставлячи + я відчувала самовпевненість і певний азарт.    

Коли я змушена була ставити -, то виникало почуття несправедливості, і, навіть, образи. Тому що за певних обставин я не змогла реалізувати свої можливості. 

Коли ми не можемо реалізувати свої можливості нам стає прикро, це засмучує, викликає почуття незадоволення, а інколи і безвиході. Насправді, це не зовсім так. Є люди, які не мають і частини переваг, котрі маєте ви. Чи є серед ваших знайомих, рідних, друзів люди з інвалідністю? Чи на рівних з кожним і кожною із нас вони можуть скористатися правом голосувати на виборах, потрапити до будівлі суду, школи?»

    Чи часто ви зустрічаєте на вулицях вашого міста світлофори з дублюванням сигналу звуком, рельєфне мощення вулиць, адекватні пандуси, дублювання написів шрифтом Брайля та інші ознаки так званого доступного середовища?

Ми часто стикаємося з тим, що люди з інвалідністю не беруть участі у звичних нам справах, не працюють поруч з нами, не навчаються у вищих навчальних закладах, не голосують на виборах в сусідніх кабінках. Але це відбувається не через їхню нездатність це робити. Найчастіше - це наслідок недостатньої підготовленості середовища і оточення. Людям з інвалідністю необхідна наша підтримка і допомога саме в усуненні "бар'єрів", але в жодному разі не жалість або поблажливість.

Маркером рівня демократії в тому чи іншому суспільстві є рівень інклюзії. «Інклюзія  - це процес спрямований на розширення можливостей участі у соціальному, економічному та культурному житті для тих осіб, які за різними причинами зазнають ризику соціального виключення». Але важливо, що це не тільки люди з інвалідністю. Це будь хто, хто перебуває у ризику соціального виключення (ізоляції) – ромські діти, біженці і т.п. 

Саме про таких людей говорять: «можливості-обмежені, здібності- безмежні».

У світі людей з інвалідністю близько 1 млрд. Це люди, які не тільки живуть серед нас, а й своїм прикладом надихають інших.

У 2018 р. відбувся завершальний етап всесвітнього проекту 65-річного Миколи Подрезана “Планета Земля. Погляд з інвалідного візка”.

 Київ став 34-им містом у 256 країнах на 6 контингентах, які чоловік відвідав за маршрутом всесвітньої естафети Олімпійського вогню. Пан Микола розпочав подорож у 2011 році. Протягом всього часу він вивчав світовий досвід адаптації об’єктів культури і спорту, пам’ятників архітектури та історії для людей з інвалідністю на візках, аби потім застосувати його в Україні. Та сам того не очікуючи, увійшов до Національного Реєстру Рекордів за найбільшу кількість повторених маршрутів Олімпійського вогню.

Максим Яровий, спортсмен без ніг. Здобув для української збірної другу золоту нагороду на зимових Паралімпійських іграх-2018 у південнокорейському Пхьончхані.

Олександр Казік, 21-річний призер збірної України. Повністю незрячий спортсмен. На дистанції його супроводжував інший спортсмен – гайд та тренер Сергій Кучерявий. 

За останні роки число людей з інвалідністю поповнили військовослужбовці із зони АТО

Киянин Вадим Свириденко під час боїв під Дебальцево втратив стопи й кисті рук, але це не зламало українця.

Ветеран війни Дмитро Котов, який втратив обидві ноги, самостійно піднявся на найвищу вершину України ‒ Говерлу (2061 м). Його подвиг внесли до книги рекордів України. Отже, толерантність – це повага до права іншої людини бути такою, якою вона є, тому:

• Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтесь розташуватися так, щоб її та Ваші очі були на одному рівні, тоді вам обом буде простіше вести розмову.

• Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї.

• Розмовляючи з людиною з вадами зору, обов`язково назвіть себе і тих людей, які прийшли з Вами. Якщо Ваша розмова проходить в групі, не забувайте пояснити, до кого Ви у даний час звертаєтесь. Озвучуйте все, що ви пишете на дошці або показуєте на екрані.

 • Щоб звернути на себе увагу людини з вадами слуху, помахайте рукою або доторкніться до неї. Говорячи з нею, дивіться їй прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губах. 

Люди з інвалідністю - такі ж як і ми. Їх багато, просто ми мало бачимо їх серед нас. Тому нам треба навчитись бути серед них.

Дякую за увагу і бажаю вам почуватися відповідально перед людьми з інвалідністю,  а їм - комфортно разом з нами /вами?.

ІІ. Домашнє завдання.

Підготуйтесь до контрольної роботи по темі: «Соціокультурна багатоманітність».

Відповіді надсилайте на електрону пошту викладача: Дячишина Олена Олексіївна dacisinaolena@gmail.com або на вайбер: 80680107943